Працівники отримали право на акції в промислових обєктах

​​Працівники отримали право на власні акції в промислових об'єктах, де вони працювали, таким чином промислові підрозділи з 5-річною історією перетворилися на публічні компанії, де до 99% акцій державних підприємств та 49% акцій приватних компаній пропонувались продати спочатку працівникам підприємства, а потім широкому загалу.

У цей період реформ відбулася певна промислова революція. Покращено портове обладнання, розширено Трансіранську залізницю, а також заасфальтовано основні дороги, що з’єднували Тегеран та центри провінцій. Відкрилося багато невеликих фабрик, що спеціалізувались на одязі, харчовій промисловості, цементі, папері та побутовій техніці. Також були відкриті більші фабрики з виготовлення текстилю, верстатів та збірки автомобілів. Навчальні заклади також зросли після початку Білої революції. Кількість дітей у дитячих садках зросла з 13 300 до 221 990, початкових школах – з 1 640 000 до 4 080 000, у середніх школах – з 370 000 до 741 000, у коледжах – з 24 885 до 145 210. Не тільки відкривалися нові школи, але вони також запроваджували нову освітню політику, спрямовану на лібералізацію навчання. Цим місцеве духовенство обурювалося найбільше.

Вік шлюбу було підвищено до 15 років.

Це правда, що за часів Білої революції Іран просунувся в рамках різних соціальних програм, але не меншою правдою є й те, що Іран досі мав найгірші показники дитячої смертності та співвідношення лікарів та пацієнтів на Близькому Сході. Також у країні був один із найнижчих відсотків здобувачів вищої освіти. Наприклад, 68% дорослого населення досі залишалися неписьменними, а 60% дітей не закінчували навіть початкової школи. Але ж реформи просувалися. Та стан країни був настільки жахливий, що він став одним з основним фактором критики шаха. Важко пояснювати тенденцію коли проти тебе виступають з популістичними лозунгами.

Та земельна реформа, яка планувалась, зокрема, і проти червоної революції, мала ряд об’єктивних недоліків: демократичні зміни відставали від економічних; значна частина селян втратила землю, бо не вміла нею розпоряджатися; корупція та низка інших проблем, пов’язаних з перехідним періодом. Незважаючи на те, що 90% оброблювачів паїв отримали землю у власність вже внаслідок реформи, незалежні селяни і робітники стали опонувати шахові. Цим скористалося опозиційне до вестернізації і реформ духовенство та аристократія, що і призвело до падіння шаха та Іранської революції в 1979 році.

Особливе становище тут було у духовенства. Воно втратило контроль над освітою, вплив на сімейне право і вплив на селянство загалом. Та найголовніше, що духовенство брало участь у перерозподілі земельної ренти разом з аристократією. Реформи вдарили по цій ренті.

Також духовенство сильно дратувала реформа призначень, бо тепер євреї і християни могли бути суддями і чиновниками.

На 1979 рік склалась ситуація, в якій доволі широкі соціальні верстви міщан та студентів, які з одного боку були обурені негативними аспектами реформ, а з іншої сторони вимагали більшої демократизації та лібералізації, були використані духовенством та ображеною аристократією. Духовенству та аристократії, попри чи не на 4-кратне збільшення доходів того ж міщанства, вдалось розіграти карту негативних наслідків реформ і, за класикою, корупції. Так, граючи на відчуттях справедливості, революція перетворилась в ісламську.

Під час революції шах робить ряд невдалих спроб придушити процес. Гинуть десятки людей. Духовенство отримує все більшу підтримку.

Модернізація була провалена і так і не сприйнята широким загалом. З погляду європейської людини вона давала багато вигод. Але як бачимо, не з точки зору іранського загалу. Принаймні на той час.

На фото жіночий освітній Корпус.