Автор пише про історію економічних перетворень в перу

Учасник нашого #КлубАвторівКапіталіста Serhii Mykhailets продовжує дослідження історії економічних перетворень в Перу. Після хунт, цього разу про класичний популізм. Про зле і погане МВФ, тягу до непідйомних інфраструктурних проектів і роздачу грошей. Про наслідки дізнавайтеся в як завжди чудовому і повчальному тексті:

•••

Перу та її довгий шлях розвитку

Частина 3. «Втрачене десятиліття»
Коли за економіку береться кухарка, в результаті не буде ні борщу ні грошей.

Белаунде: від консерватора до популіста за два роки (1980-85 рр.)

Белаунде, прийшовши до влади демократичним шляхом, продовжив курс на лібералізацію, закладений хунтою Бермудеза. Так, Белаунде повернув попереднім власникам усі ЗМІ, конфісковані лівою хунтою, зупинив аграрну «реформу» Веласко, покращив стосунки з США і почав боротись з плантаціями коки, що було основним доходом общин аборигенів.

Проте з самого початку президентства Белаунде довелось зіштовхнутися з рядом проблем. У 1980 ціни на основні експортні метали Перу (срібло і мідь) упали до 40-річного мінімума (ціна міді впала з 3 тис. $/т до 1.3 тис. $/т), валютна і боргова криза в Латинській Америці у 1980-82рр, а також ель-Ніньйо, який спричинив паводки на півночі Перу, засухи на півдні, та зникнення риби біля берегів країни (рибний промисел був одним з основних стовпів економіки).

Незважаючи на деякі початкові кроки з економічної лібералізації, Белаунде горів ідеєю масштабних інфраструктурних проектів, таких як міжрегіональні автомагістралі, залізниці, аеропорти, іригаційні системи. На них необхідно було гроші, тому державні видатки знову стали зростати швидкими темпами. В цей час відбувається обвал цін на основні експортні товари, що в купі з високим зовнішнім боргом призводить до нестачі валюти в країні.

Щоб якось стримати ситуацію Белаунде обмежує виплати по зовнішніх боргах і звертається до МВФ і Рейгана з проханням допомогти, проте замість бажаних грошей, вони отримали рекомендації, як треба стабілізувати ситуацію, а потім вже отримати гроші. Як і у всіх популістів, у Белаунде була алергія на непопулярні реформи (особливо на скорочення видатків бюджету), тому почався спектакль, у якому влада Перу почала розповідати людям, що вони погано живуть через МВФ і клятих іноземних спекулянтів/банків/бариг.

Падіння економіки(-10% у 1983 р.) призвело до збідніння населення, росту невдоволення, посилення терористичних комуністичних організацій. Повільне економічне відновлення та політична нестабільність призвели до швидкого росту лівого популізму, що вилилось у перемогу кандидата від лівої партії АПРА Алана Гарсії на президентських виборах 1985 р.

Свіжого соціалізму на десерт не бажаєте? (1985-90 рр.)

Новий президент Гарсія був першим президентом з партії АПРА, а також наймолодшим президентом в історії Перу (36 років). Він отримав країну з повільним відновленням економіки, збіднілим населенням, розбитою інфраструктурою, комуністичним тероризмом і неефективною економікою через роздутий держбюджет і велику частку держпідприємств.

Головний план Гарсії полягав у збільшенні споживання товарів населенням, що призведе до росту агросектору та харчової промисловості, а далі це потягне за собою і всі інші галузі. Ідея блага, а виконання – кульгає. Втім, нічого нового, цей соціалізм «просто неправильний був» (с)

Новий уряд обрав собі кейнсіанську модель поведінки і почав роздавати гроші наліво і направо. Перші півтора роки все працювало ніби так і має бути, були ініційовані програми по подоланню безробіття, стимулювання агросектору. З метою стабілізації грошової системи, ліві знайшли просте рішення - ВВП росло як на дріжджах – по 10% в рік протягом 1986-87рр., а інфляція зменшилась зі 160% до 80-85%.

Втім уже в 1987 соціалісти стикнулись зі своїм вічним ворогом – гроші в бюджеті і економіці закінчились. Що роблять соціалісти? Правильно, починають друкувати гроші.