​​Коротко з прогресивних кроків зроблених прогресивними економістами з прогресивної Перу:

- Примус приватних компаній до купівлі державних облігацій – у 1986 р. 30% валового компаній було позичено державою

- Збільшення податкового навантаження на приватний сектор для досягнення «нульового» дефіциту бюджету facepalm

- Націоналізація усіх банків, фінансових та страхових компаній, для «покращення» умов кредитування за рахунок держави

- Обмеження імпорту товарів в країну

Усе це призвело до плачевних наслідків: інфляція виросла до 7,400% у 1990 р., держборг до ВВП становив 189%, безробіття виросло з 3% до 8%, падіння ВВП на 24% за три роки, масові забастовки (600-700 щороку), зіпсовані стосунки з міжнародними інвесторами та багато іншого.

На фоні чергового економічного занепаду, у 1990 р. проводяться чергові президентські вибори на яких несподівано перемагає неокон і неоліберал Альберто Фухіморі.

Президентство Фухіморі стане тим переломним моментом у історії Перу, але про це в наступній статті.