Є люди, річниці (і народження, і смертї) яких варто відзначати щороку.

Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження Ганса Габе.

Янош Бекеші, більш відомий під своїм псевдонімом Ганс Габе,— угорсько-австрійський письменник, журналіст, редактор і видавець газет.

Народився в Будапешті, тодішній столиці Угорського королівства в Австро-Угорській імперії. Після Першої світової війни родина перебралася до Відня, де його батько Імре Бекеші в 1923—26 рр. видавав один із перших щоденних таблоїдів «Die Stunde». Але після кількох гучних скандалів (зокрема з Карлом Краусом, який опублікував полеміку «З Відня з лиходієм» у своєму журналі «Die Fackel») Імре Бекеші повернувся до Будапешта.

Янош залишився у Відні з матір'ю і відвідував гімназію (1921—29), а після її закінчення спробував вивчати право та германістику в Гайдельберзі. Але хоча його хрестили як протестанта, він зазнав переслідувань в університеті через своє єврейське походження і змушений був повернувся до Відня, де й почав писати і змінив ім’я з Янош Бекеші на Ганс Габе.
З 1930 р. він працював журналістом у «Vienna Vienna» та «Monday Post». Там надрукував статтю про ранню кар’єру Адольфа Гітлера. А в 1931 році Габе став головним редактором «Österreichische Abendzeitung», що зробило його одним з наймолодших головних редакторів у Європі.

У 1935—1939 рр. працював у «Праґер Тагблат» (від якої поїхав до Женеви як кореспондент Ліги Націй). У 1936 р. дебютувати як белетрист романом «Drei über die Grenzen".

Після аншлюсу Австрії книжки Габе були заборонені і публічно спалені. Він змушений був поїхати у вигнання до Франції. Там записався до Іноземного легіону і в 1940 р. брав участь у боях проти німців. 21 червня 1940 р. його схопили і ув’язнили в концтаборі Дьєз-Дюлаґ поблизу Нансі.

За допомогою французьких друзів йому вдалося втекти до Лісабону, а звідти — до США. Його друг Еріх Марія Ремарк згадував цю «пригоду» у своїй книжці «Лісабонська ніч».

Будучи в так званому «рузвельтівському» списку антинацистських авторів, Габе отримав притулок, а в 1941 р. став громадянином США. Він і на еміграції мав неабиякий успіх: його політичні романи і інші книжки мали великі наклади та були перекладені багатьма мовами.

У 1942 році Габе вступив до армії і студіював психологію війни в Навчальному центрі військової розвідки в Кемп-Річі, штат Меріленд. Потім в березні 1943 року вирушив до Північної Африки, де брав участь в операції «Лавина» і висадці в Італії. У 1944 році став інструктором з психологічної війни в таборі Шарп, неподалік Ґеттісберга, штат Пенсільванія.
Восени 1944 р. Габе очолив відділ у штабній групі з пропаганди та психологічної війни (загін P&PW) 12-ї групи армій. Він зібрав групу німецьких емігрантів (письменників і редакторів) для підготовки до випуску нових газет в повоєнній Німеччині.

До листопада 1945 р. Габе заснував в Німеччині більш ніж півтора десятка газет в американській окупаційній зоні: Kölnischer Kurier, потім Frankfurter Presse, Münchner Zeitung, Weser Boten (Бремен), Ruhr Zeitung (Ессен), Hessische Post (Кассель), Allgemeine Zeitung в Берліні тощо.

Якщо спочатку ці видання задумувались як своєрідні офіційні «листки» американської окупаційної влади, то невдовзі вони перетворились на незалежні газети під керівництвом Ганса Габе — бо він не боявся ігнорувати вимоги американської влади або тлумачити їх на власний розсуд.

Найважливішим газетним проектом з боку американської окупаційної влади було заснування «Die Neue Zeitung» в Мюнхені як великої національної газети. Габе виконував обов’язки головного редактора, письменник Еріх Кастнер відповідав за розділ фільмів, а Стефан Гейм відповідав за зовнішню політику. З накладом до 2,5 мільйонів примірників (і трьома мільйонами запитів на підписку, які неможливо було задовольнити через брак паперу), ця газета часом мала найвищий наклад у Європі після «Daily Mirror».

У 1949 р. Габе став головним редактором «Münchner Illustrierte», а в 1951 р. «Echos der Woche». Крім того Габе писав та редагував сценарії для різних компаній Голлівуду з 1946 по 1953 роки.