Martin Iden про політичну культуру і демократію
В 1963 році виходить книга "Громадянська культура" (The Civic Culture, Gabriel Almond and Sidney Verba). Одне з питань, які піднімались у книзі "Чи може політична культура того чи іншого народу сприяти його залученості до демократії, як такої?".
В 70-их ці пошуки відходять на задній план, по одній з причин, через те, що тут вчувався певний елітаризм, від якого до расизму один крок. А хороша теорія повинна не виходити з ідеології і суперечити реальності, а навпаки, виходити з реальності і змінювати ідеологію при потребі.
Тому, питання підняті в книзі на якийсь час зникають з горизонту і так до 90-их.
Розпад Радянського союзу показав, що країни, які прийняли демократичну конституцію не одразу, або ж взагалі так і не стали демократичними.
Несподівано для академічних вчених, демократія не експортується програмами і планами.
Тоді, дослідження політичної культури країн і його впливу на демократичність суспільств (Inglehart, 1990, 1997, Putnam, 1993), які вже були на часі, змогли прослідкувати, що економічний ріст, в першу чергу він, ніс з собою два типи змін, які робили суспільства демократичнішими:
1. Економічний ріст трансформує соціальну структуру суспільства, через урбанізацію, масову освіту, професійну спеціалізацію, розширення організаційних мереж, вирівнювання доходів і інші фактори, які задіювали більші маси до політичних процесів. Поглиблення професійної спеціалізації і поширення освіти веде до формування тієї кількості працюючих громадян, які готові торгуватися за владу з елітами.
2. Крім того, економічний розвиток сприяє культурним змінам, які стабілізують демократію. Він розвиває міжособистісну довіру, веде до затвердження постматеріалістичних цінностей, серед яких особливо помітне бажання приймати рішення і самовиражатись.
Іншими словами, демократію підживлюють багаті громадяни, які вже реалізувались і тепер почали думати про розвиток того середовища в якому вони живуть.
Якщо дуже спростити ідеї з книги Громадянська культура, то люди стають більш цинічними тоді, коли власні проблеми забирають весь їх час.
І це логічно, та витікає з реальності.
Люди вирішують свої проблеми і тільки тоді починають думати за людей навколо, а згодом про свою общину, про місто і країну.
Щасливі люди народжують щасливих людей і демократія, це дитина багатства.
Вона не насаджується, бо вона наслідок домовленостей.
Тому, як підтримати демократію?
Ставати багатим.
Джерела:
"The Civic Culture", Gabriel Almond and Sidney Verba, 1963;
Political culture
"Culture Matters", Ronald Inglehart