Російські чоловіки мали широкі вилицюваті обличчя та носи
У своїй більшості російські чоловіки справляли враження міцно збитих, з широкою кісткою людей, у них були низькі й широкі лоби, великі вилиці й великі трикутні носи, далеко виперті вперед.
Ці великі виперті носи красувалися і на багатьох тутешніх жіночих особах, широких і вилицюватих. У жінок були світле, темне або руде волосся, але всі вони здавалися мені на одне лице. Вони були одягнені головним чином в тонкі бавовняні сукні, ці сукні на багатьох з них, на перший погляд, виглядали зовсім непогано. Але матеріал, з якого вони були зшиті, був на рідкість таким, що мнеться, якби я коли-небудь наважилася подарувати такий матеріал на плаття кому-небудь зі своїх покоївок, то будь-яка з них напевно відчула б себе смертельно ображеною, бо ми вважаємо, що неможливо витрачати зусилля на те, щоб кроїти й шити з подібного матеріалу, який не вартує доброго слова.
+++
Чого я вже точно ніяк не очікувала і що вразило мене найбільше - так це сморід. Запах бавовняної запраної білизни, яку перуть майже без мила, запах брудного жіночого волосся, запах спалень, де ночує одночасно безліч людей, які сплять на несвіжій білизні, я відчувала, проходячи літніми вечорами повз відкритих вікон. У міських дворах пахло сечею й екскрементами; річ у тім, що тут в кожному з них можна було бачити ряд сараїв-розвалюх, які служили туалетом. Над містом носився запах гнилі, запорошених руїн, порохнявого, запліснявілого дерева, старого тиньку і битої цегли, а також запах вогкості, який виходив з тріщин будинків і вибоїн в асфальті.
Однією зі складових московського запаху був запах якогось жиру, дивно різкий і неприємний, що нагадує запах горілої рослинної олії, яка вже почала розкладатися на отруйні кислоти.
Один з наших знайомих пояснив мені, що так пахне спеціальний крем, якім росіяни змащують свої чоботи. Ймовірно, це повинно бути нестерпно для тих, хто не носить чобіт - весь час нюхати запах масла для чобіт. Але всі зустрінуті нами солдати, звичайно, були в чоботях...
На фото - Сігрід Унсет
via Serge Petrov