TGArchive
·3 хв читання · 571 слово·👁 2.2K9

Ізраїль розсадник лівізму але це обумовлено факторами виживання

Нещодавно у Ізраїлі відсвяткували 73-річницю незалежності. Часто цю державу називають розсадником лівізму, і частково це правда, бо серед сіоністів було багато людей лівих поглядів. Проте ці погляди були обумовлені не ідейними факторами, а факторами виживання та особливості релігії (про це буде окрема стаття), оскільки в умовах дикої, сухої пустелі, будучи оточеним не дуже добрими арабами та британцями, риночок не побудуєш. Проте у 70-х роках у Державі, де на всіх виборах підряд обирали ліві сили, відбувся різкий правий розворот. Чому?

Зростання державного замовлення, соціальних виплат, що не відповідали темпам зростання продуктивності праці, абсорбції нових кваліфікованих репатріантів, збільшували дефіцит бюджету. Це вилилося у інфляцію, що стане основною проблемою Держави у найближчі роки. Кожен політик буде повторювати одну й ту саму мантру: «Інфляція delenda est». Ситуацію погіршила Війна судного дня та Нафтова криза. Вже у 1973 інфляція склала 20%, а до 1977 цей показник сягнув 77%.

Уряд продовжував гратися у соціалізм, ігноруючи кризу, що набирала обертів. Через вищезгадані кризи, економіка впала у рецесію, зменшився об’єм капітальних інвестицій, будівництва, що викликало безробіття. Мав місце фактор фіксованого курсу ліри (ізраїльська валюта тих часів), економіка котиться у прірву, а лівий уряд продовжує встановлювати стабільний курс, щоб якщо що скинути всю гріхи людства на наступників (знайома ситуація, чи не так?). Згодом навіть лівий уряд не зможе приховати правду, спочатку проведе разову девальвацію у 1974 році, а у 1975 перейде до політики «повзучої девальвації», було введено спеціальні курс валюти для кожної галузі із сюрпризом – прихованим податком.

Шоу з наступання соціалістами граблів не збільшувало добробут населення, ізраїльтянам не було що настити на мацу, а зубожіння населення сягнуло таких масштабів, що люди купували пів піти. Країна потребувала кардинальних економічних реформ, що могли б зупинити це економічне «Шоу довгоносиків» з лівим присмаком, що вело країну до прірви. Саме тому у 1977 році ліва партія «Авода» програла вибори правим. Прем’єр-міністром став Менахем Бегін (так, той самий). Першими діями були скасування фіксованого курсу ліри та обмежень на обмін валют. Було скасовано велику кількість податків, що були ініційовані попередніми урядами, проте ПДВ було піднято з 8% до 12%. Ізраїльська ліра була замінена шекелями.

Проте фактор лівих нікуди не дівся. Уряд не зміг зробити головне – скоротити бюджетні витрати. Міністри фінансів, що намагалися хоч якось обмежити бюджетні витрати піддавалися систематичному цькуванню з боку лівого осиного гнізда, і швидко полишали свої кабінети. Через це інфляція перейшла у гіперінфляцію. У 1984 році інфляція сягнула 450% (!).

У 1984 році на сцену виходить новий герой – Шимон Перес – прем’єр-міністр Уряд національної єдності. Ліві лівими, проте у даній ситуації вони нарешті зрозуміли, що ситуація є такою, що загрожує існуванню Держави. «Шоу довгоносиків» із побудови соціалізму в Ізраїлі було закінчено. Ліві та праві утворили уряд національної єдності на чолі з вищезгаданим героєм.

Нарешті було радикально скорочено витрати бюджету, особливо різного роду субсидій. Було зменшено реальну зарплату у господарстві з метою зменшення попиту на внутрішньому ринку, підвищення конкурентоздатності ізраїльських експортних товарів. Шекель був значно девальвований з метою тримати новий менший курс якомога довший час, на деякий час було заморожено ціни.

У всій цій катавасії всі громадяни Ізраїлю, в незалежності від політичних поглядів, продемонстрували єдність. Навіть улюблена єврейська забава з початку двадцятого століття – профсоюзи, зголосилася підтримати реформи. Робочі погодились деякий час поїсти мацу без масла, а ось чиновники, які мали бути масово скорочені, були категорично проти, тому уряд не зміг максимально ефективно знизити витрати бюджету. Це компенсувало зниження цін на нафту та грант від США на 1,5 мільярди доларів (що надавався за ретрансляцію позиції США у певних питаннях світової політики).

Відкрити в Telegram
Повернутись до каналу