Підготували новий переклад статті Тімоті Снайдера для The New Yorker, яка буде йти тредом, так що слідкуйте.

Війна в Україні – це колоніальна війна.

Століттями країна жила в тіні імперії. Але її минуле також дає ключ до її сьогодення.

Коли путін заперечує реальність Української держави, він говорить знайомою мовою імперії. Протягом 500 років європейські завойовники називали суспільства, з якими вони стикалися, «племенами», розглядаючи їх як ті, що нездатні керувати собою. Як ми бачимо на руїнах українських міст і в російській практиці масових вбивств, зґвалтувань та депортацій, твердження, що нації не існує, є риторичною підготовкою до її знищення.

Історія імперії відділяє суб’єктів від об’єктів. Як стверджував філософ Франц Фанон, колонізатори бачать себе акторами з метою, а колонізованих — інструментами для реалізації імперського бачення. Путін зробив яскраво виражений колоніальний поворот, повернувшись на посаду президента 10 років тому. У 2012 році він описав росію як «державну цивілізацію», яка за своєю природою поглинула менші культури, такі як українська. Наступного року він стверджував, що росіяни та українці об’єднані в «духовну єдність». У довгому есе про «історичну єдність», опублікованому в липні минулого року, він стверджував, що Україна і росія є єдиною країною, пов’язаною спільним походженням. Його бачення – розбитий світ, який потрібно відновити за допомогою насильства. Росія стає собою, лише знищивши Україну.