Кремлівський Китай: про що треба знати українцям, очікуючи підтримки від КНР
Частина 1.
В українців є справедливе бажання думати, що після другого, повномасштабного вторгнення росії до України, ворог опинився в повній міжнародній ізоляції. На жаль, це бажання не про дійсність. Так, Кремль став відрізаним від цивілізованого світу, однак залишився “стратегічним партнером” світу нецивілізованого, недемократичного та тоталітарного – світу, на чолі якого стоїть комуністичний Китай.
Протягом цих днів я утримувався від звичної для мене аналітики про КНР, адже наша ключова мета – перемогти російського ворога. А китайська, часто огидна, пропаганда – це завжди привід для занепокоєння: таких приводів у нас досить через російську війну в Україні.
Утім, я та команда Free Hong Kong Center щоденно моніторимо китайську дійсність попри війну. Адже розуміння стану ворога та союзників ворога – це питання національної безпеки та складова нашої спільної перемоги над окупаційним злом.
Однак тепер, коли увага світу прикута до китайського господаря росії, важливо пояснити, якою насправді є позиція Комуністичної партії Китаю щодо України, зокрема, щоб дати відповідь на питання: чи підтримає КНР російське вторгнення до нашої держави?
За рік до вторгнення
Для того щоб зрозуміти тоталітарний Китай, треба повернутися до нещодавньої історії.
За останні два роки Китай та росія підписали безліч “стратегічних” угод політичного, соціального, економічного, фінансового, а також безпекового та військового характерів.
У КНР на найвищому рівні дружбу з росією описують як “таку, що не має меж”. Обидві недемократичні держави відмовляються від поняття “союз” або “альянс”, але називають своє партнерство “вищим за будь-які альянси”, натякаючи на НАТО, QUAD та AUKUS, метою яких є протидія обом агресорам. Зокрема, Китай відверто висміює НАТО, називає його “рудиментом холодної війни”, офіційно виступає проти розширення альянсу на схід (тобто на Україну), та натякає, що взаємодія РФ – КНР є значно ефективнішою за євроатлантичне безпекове об’єднання. Іншими словами, будь-які питання, зокрема військові, між Москвою та Пекіном розв’язуються “за дзвінком”, тобто без притаманних для країн Заходу формальностей.
Оминаючи фінансовий та економічний аспект відносин між автократіями, варто звернути увагу на два процеси минулого року.
Військове побратимство. За результатами спільних російсько-китайських навчань “Запад/Взаимодействие” влітку 2021 року (проходили в провінції Нінся) міністерства обох держав підписали так званий меморандум про військове побратимство. Зміст меморандуму залишається таємничим: знайти його у відкритому доступі мені не вдається. Але саме на цих літніх навчаннях у Китаї росія вперше повноцінно випробувала китайську військову техніку. А в листопаді 2021 року аналогічний меморандум підписали між собою міноборони КНР та Білорусі. Варто звернути увагу й на те, що протягом 2021 року армії росії та КНР зустрічалися на навчаннях на Далекому Сході (спрямовані проти Японії і Тайваню), а також на так званих “військових іграх” на чолі з Кремлем, що проходили в авторитарних та тоталітарних державах у всьому світі.
Інформаційний союз. Того самого літа 2021 року між медіагрупою “Россия сегодня” (Sputnik, РИА Новости, тощо) та китайською держмедіагрупою China Media Group (CCTV, CNR, CGTN, CRI) був укладений договір про повномасштабне партнерство. Простіше кажучи, про об’єднання пропаганд. Це означає, що взаємодіяти почали не тільки наративи РФ – КНР, але й їхні пропагандисти.
Цифровий альянс. Наприкінці 2021 року уряди КНР та РФ підписали угоду про всебічне партнерство між російськими урядовими діджитал-системами (“Аврора”) та китайськими компаніями, зокрема Huawei. Пекін пообіцяв удосконалювати кремлівські платформи, а також навчати російських “фахівців”.
Ці три аспекти – лише крапля в морі російсько-китайської дружби, однак вони чітко окреслюють ступінь взаємодії між Пекіном і Москвою. Взаємодії, що давно становила небезпеку для України.