Міф перший: капіталізм - несправедлива за своєю сутністю система

Слово "капіталізм" набуло політичного забарвлення, особливо у колишньому Радянському Союзі, де він протягом 70 років зазнавав нищівної критики. Тому для його адекватної оцінки потрібно відкинути емоції та упередження і спочатку зрозуміти, чим насправді є капіталізм та ринкова система.

За визначенням "вільний ринок" повинен мати такі складові: приватна власність захищена законом, приватне виробництво базується на прибутковому стимулі та вільній конкуренції, працюють механізми ринкового ціноутворення, де ціни визначаються попитом та пропозицією шляхом взаємодії виробника і споживача.

У ринковій системі економічні рішення диктує споживач. Як сказав австрійський економіст Людвіг фон Мізес, який, до речі, народився у Львові 1881 року, "споживач - це капітан, споживачі точно визначають, що повинно вироблятися, якої якості і в якій кількості, капіталісти можуть зберігати та примножувати свої багатства тільки тоді, коли будуть якнайкраще задовольняти бажання споживачів".

У ринковій системі взаємодія між покупцем і продавцем визначає реальну вартість товару або послуги. Знаючи реальну ціну витрат, робочої сили та продукту, інвестор може розподілити капітал максимально ефективно і продуктивно.

Жодна держава, якими би благими не були її наміри, не здатна зробити мільйони економічних розрахунків, необхідних для визначення реальної ціни на всі продукти та послуги, а також організувати комплексну національну економіку.

Нобелевський лауреат Фрідріх фон Гаєк стверджував, що для централізованого планування економіки соціалістичний уряд повинен був мати відповідні знання та контролювати всі аспекти життя, а це неминуче призводить до тоталітаризму.

Отже, поверхневе твердження про неетичність капіталізму не враховує, що ринкова система забезпечує найбільшу свободу для величезної кількості людей. Економічна свобода є необхідною передумовою для свободи політичної.

Ринкові системи виправдали себе в усьому світі, вони забезпечують найефективніше економічне зростання, найвищі стандарти життя, найбільші свободи та найнижчий рівень корупції.

Капіталізм також не означає, що у державі зникають соціальні стандарти. Просто громадяни повинні свідомо обирати кількість свого доходу, який вони хотіли б розподіляти, а держава має відмовитися від зайвих патерналістських функцій.