Як децентралізація в управлінні військами є важливою в сучасній війні

Коли пишуть, що від НАТО йде практика передавати ініціативу в веденні бойових дій на нижчі рівні на противагу жорсткій централізації, десь у кращому світі ображається цей пан - фельдмаршал Гельмут фон Мольтке (Мольтке-старший, 1800-91). Бо децентралізація в управлінні військами в сучасній війні - це його ідея. І як все інше, в спадщині Мольтке-старшого в частині управління/застосування сил, відповідна ідея - це результат активного аналізу об’єктивних реалій і того, як вони впливають на управління/застосування сил.

На час активної роботи Мольтке-старшого маса військ зросла щонайменше до 500К - в 2-3 рази більше, ніж в час Наполеона, який полюбляв гіперцентралізацію. Мольтке-старший був не лише геніальним аналітиком, але і скромною людиною - чесно визнав, що ефективно централізовано керувати такою масою не під силу нікому. Тому активно заохочував низову ініціативу на основі загальних директив - суть яких була завжди в тому, щоб знайти, зафіксити, охопити і знищити ворога. Тому командирів корпусів вчили йти на звуки зустрічної битви, яку почали колеги, щоб оточити і знищити ворога. Так була досягнута перемога під Мецом.

І на основі відповідних принципів виховувалися і застосовувалися німецькі війська до кінця WWII. А потім вже армії НАТО (в тому числі і США) заново відкрили для себе принципи управління Мольтке і закріпили їх під назвою “mission command”.