Українські військові австро угорської армії почали акцію у львові в 1918
O 4.10 ранку під легкий дощ, українські військові колишньої Австро-Угорської армії почали свій рух по місту Львову. Вони діяли чітко, бо розуміли від їх дій залежить доля українців на теренах Габсбурської монархії. Було взято під контроль головну пошту відключено міський телефон і міжнародну телеграфну лінію, захоплено радіо. До світанку зайнято всі вокзали. Роззброєно польські підрозділи у місті. Над ратушою вперше замайорів синьо-жовтий стяг. Цей військовий виступ відбувся без жодної краплі крові зі сторони українців. Так українські військові зіграли свою роль у встановленні нашої державності.
Восени 1918 року Центральні держави програли Велику війну. Їх потуги виявилися безсильними проти сили Антанти, які отримали найважливіший козир - армію США. Хоча імператор Карл І об'явив про федералізацію імперії, її народи, як і зовнішні сили вважали долю імперії вирішеною. 28 числа було проголошено незалежність Чехословаччини, а у Кракові об'явили про створення Ліквідаційної комісії, яка мала приєднати Східну Галичину до Польщі. Українські еліти відчували шанс, який випадає дуже рідко. Вони почали сформували УНРаду, яка об'єднала в собі усіх представників українців зі Закарпаття Буковини й Галичини. Політики як завжди пробували домовитися про це дипломатично. Іншої думки були військовики, які розуміли, що такий випадок буде упущений, тому розробляють план збройного повстання. Керівником цього таємного гуртка став Дмитро Вітовський- ветеран легіону УСС. Було здійснено всі приготування для повстання: проведено переговори про нейтралітет з угорськими, німецькими й австрійськими частинами, надіслано відозву з наказом до Чернівців до легіону УСС й наказ про знищення залізнодорожнього мосту через Сян у Перемишлі. На жаль, останнє було провалено з ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів, які негативно вплинуло на хід українсько-польської війни.
Українські активісти і підрозділи УСС перейняли владу також у містах Станіславів, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Рава-Руська, Коломия, Снятин, Печеніжин, Борислав та інших. Вдень намісник Гуйн передав всю владу в Галичині своєму заступнику українцеві Децикевичу, посилаючись на маніфест цісаря від 16 жовтня 1918 року Українській Національній Раді. Надвечір генерала Гуйна та чиновників австрійської адміністрації було відпроваджено потягом до Відня. Перед від'їздом генерал Гуйн сказав: "Мені старому здається, що справа не піде так легко, як почалася. Ваші противники — це завзяті люди.". Мабуть генерал Гуйн, щось таки знав, бо поляки здаватися й не планували. У перші дні почали формуватися загони міської герильї, яка планувала протриматися до підходу основних польських сил. Українські політики на чолі з Костем Левицьким і митрополитом Шептицьким зустрілися у той день з польськими елітами Львова, аби домовитися про факт співіснування і визнання кордону по річці Сян. Польський шовінізм переважав над здоровим глуздом і правом націй на самовизначення, тому домовитися не вийшло.Труби війни заграли новими звуками!
Історія Листопадового зриву показує нам усі риси українського солдата й офіцера - до кінця відданого національній ідеї. Такі як Вітовський є прикладом вірності національній ідеї, а кожен солдат який виконував наказ у будівництво держави. Зараз українські військові продовжують славну традицію бути фундаментом нашої державності. Як і більше ніж 100 років тому, український солдат і офіцер дає приклад істинного патріота.
———————————————————-
Підписуйте нашу петицію щодо права на презумпцію невинуватості платників податків – https://bit.ly/3MKqNgS
@OstanniyCapitalist
