1 листопада українці поширювали звістку про взяття влади у львові
1 листопада звістка про взяття влади українцями у Львові почала поширюватись між українським населенням регіону. Відбулось таємне засідання з військовими, де їх намагались переконати не відкладати їхній виступ на потім. Румуни вирішили проявити хитрість, аби не повторити "львівський сценарій". 41-й полк піхоти та 22-й полк крайової оборони (згідно з даними 1914 р., 41-й полк складався з 54 % румунів, 27 % українців; 22-й полк — 54 % румуни, 27 % українців) були виданні укази про розформування, а для того аби солдати не були зацікавленні боротьбою, було відкрито військові склади, а їх майно роздано солдатам. Це був сильний удар по військовим силам краю, так як сил які могли захищати край уже не було (УСС було передислоковано до Львова). Через 2 дні після Листопадового зриву, українці Буковини зібралися на віче в столиці краю Чернівцях, там на велелюдному для краю віче було проголошено рішення відповідно до права самовизначення народів. Віче проголосило возз'єднання Буковини Північної (загалом Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Кимполунзького повітів) із Західноукраїнською Народною Республікою та злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею». А уже 6 числа 11 місяця австрійці передали владу представникам румунів і українців. Першим було абсолютно байдуже на українців, вони переслідували свій інтерес. Українські добровольці пробували дати бій окупанту, але це була не більше ніж символічна акція. Активних учасників та членів їх родин почала переслідувати румунська таємна поліція — сигуранца.
Країнам Антанти, які виступали за право націй на самовизначення було, абсолютно байдуже, вони передали українські землі на поталу румунським інтересам, лише в результаті подій Другої світової частина української Буковини попало під радянську окупацію, тому на території Румунії досі є невелика українська меншина, яке проживає доволі компактно й недалеко від нашого кордону.
Зараз ми живемо в єдиній державі й більше не дозволимо нікому зазіхати на наші землі. Одного окупанта розіб'ємо, бо на чиїй стороні правда на тій стороні Бог і перемога
———————————————————-
Підписуйте нашу петицію щодо права на презумпцію невинуватості платників податків – https://bit.ly/3MKqNgS
@OstanniyCapitalist