Студенти протестують проти створення кафедри їдишу в єрусалимі
"Кафедра жаргону - ідол в Івритському храмі", - саме з таким плакатом вийшли студенти Єврейського університету, випускники першої івритомовної гімназії "Герцлія" у якості протесту проти створення катедри їдишу в Єрусалимі
Навіть зараз від деяких наших співвітчизників ми можемо почути позицію "не на часі". І вельми сумно, що такі люди знаходяться і у стінках Києво-Могилянської Академії, того самого Університету, що відроджувався разом із незалежною Україною. Того, який у бідних 90-х розбудовували по цеглинці юні українські спудеї та викладачі.
Російська мова - це ідол в українському Храмі науки. Російська мова ніколи не була мовою навчання у Могилянці, і вона не має бути мовою спілкування могилянців між собою, принаймні у стінках Храму Науки.
Часто можна почути і маніпуляцію про Швейцарію та її багатомовність, про шкоду обмежувальної культурної і мовної політики, мов вона немає жодного ефекту.
Це відверта маніпуляція. Люди, які висловлюють таку думку, ніколи не розкажуть про Державу Ізраїль, яку побудувала відроджена з гнилих штетлів єврейська нація. Нація вільних, свідомих людей, що люблять свою землю. Що кров'ю і потом перетворювали болота та пустелі у сповнені квіту поля та сучасні міста.
Державу, яка викорінювала з новоприбулих репатріантів з Європи їх їдишську ідентичність. Заборонами, штрафами, насиллям. З них викорінювали їх меншовартість і повертали до культури своїх предків.
До Писання, по якому всі місцеві учні зобов'язані писати аналог ЗНО.
Де Цар Давид та його Псалми, цар Соломон та його Храм з Храмів, де воїн Єшуа Бен-Нун та захоплення Землі Обітованої, де пророк Мойсей та питання тяготи свободи, де лірика і де Книга Пророка, де марнота марнот.
А не гнилий штетл з його клейзмерами та вічними погромами, бідністю. Де дух завойовництва, де співаються оди Землі, її плодам. Де наче шум сурм близь Єрихону оспіється військо Ізраїлеве, а не чергова жертовність погрому. Де співаються і плачі по національним трагедіям, як наприклад плач Єремії, де висвітлюється ницість, жадібність правлячих еліт й до чого вона призводить.
Якби прибулі з Європи євреї і далі жили б у своєму їдишомовному всесвіті вічної жертви погромів, малого крамаря з бараків київського Подолу, вони б не підіймали цілину. Не будували б з нуля міста, водопроводи. Не збирали б на це гроші всією діаспорою. Вони приїхали б і просто побудували б своє гетто.
І це прекрасно розуміли сіоністи. Саме тому була така боротьба з їдишем. Саме тому їдишомовні театри розганяли, а сіоністські активісти регулярно зривали їдишомовні заходи.
Всім, хто розповідає про не на часі та про Швейцарію, рекомендую ознайомитися з матеріалами про Батальйони захисту івриту у Палестині 20-х років та їх діяльність. Про діяльність міської влади того ж Тель-Авіва щодо івритизації.
І це при тому, що їдиш не був насильно нав'язаний євреям. Він виник сам по собі в діаспорі. Ніхто євреям особливо не забороняв вживати іврит, він вмер разом з єврейською державою. Просто він був тавром - тавром вічної жертви, вічного вигнанця без своєї землі.
1/2
@OstanniyCapitalist