Україна відзначає 160 років з дня народження євгена петрушевича
Україна відзначає 160 років з дня народження одного з найдосвідченіших політиків Української революції - Євгена Петрушевича. Він був адвокатом, політиком імперського масштабу Наддніпрянські генерали, такі як Оскілко чи Болбочан, бачили його головою Директорії. Але у чому полягала проблема лідерства під час тих подій та чим різнилися підходи українських урядів.
Політикам З(О)УНР на Галичині, яка боролася з поляками, вдалося запобігти хаосу. І це не тільки результат свідомості, яка була викристалізувана в результаті боротьби в ХІХ столітті, а й те що лідери ЗУНР мали чіткий план, вони розуміли чого хотіли досягти, та який мав бути підсумок їх дій. Поразка Галицької армії(ГА) була наслідком стратегічних прорахунків на полі бою під час початкової фази війни, а також браку боєприпасів, які добувалися різними способами. Уряд ЗУНР закуповував їх у мадярів та чехів. Візьмемо тільки "плебісцит Курмановича", коли начальник штабу ГА наказав дізнатися волю солдат після тяжких боїв з поляками у червні 1919 року. Між капітуляцією Польщі, Румунії, воювати за більшовиків проти Польщі чи воювати за УНР проти більшовиків - військові обрали останній варіант. Галицькі політики також не боялися приймати відчайдушних дій, але виправданих. Одним з таких було передача диктаторських повноважень Петрушевичу. Це було своєрідним запозиченням, як у Древньому Римі призначали тимчасового диктатора для порятунку міста.
Коли ГА перетнула Збруч, жителі Великої України подумали, що то прийшли німці чи австрійці назад. Але галичани переконували місцевих в тому, що вони свої. На майданах сіл та містечок грали військові оркестри та офіцери виголошували промови про місію їх війська - вигнати ворогів з нашої Батьківщини. За короткий час жителі Поділля сприймали Галицьку армію, як своє військо. Тобто будучи провідником національної ідеї, вони мотивували й інших боротися за неї.
В цей час населення Наддніпрянщини було здебільшого неписемним та неосвіченим, але це півбіди. Директорія УНР та її уряди часто змінювали курс від співпраці з Антантою до боротьби з буржуазними країнами. Часта зміна політичного курсу не дозволяло створити певної ідеології, яка могла би бути зрозумілою для простого селянина. Фактично не пояснення української ідеї поряд із певними економічними факторами стали чудовим ґрунтом для більшовиків на українському селі. Лідери були в'ялими та не рішучими. Здебільшого військові та праві політики говорили про неправильність дій, але їх не чули. Була й спроба військового путчу. 29 квітня 1919 року полковник Оскілко хотів здійснити правий переворот аби встановити Петрушевича як голову Директорії. Петлюра не зміг зробити правильних висновків, армія УНР далі страждала від політизації та отаманщини.
Зараз українці в набагато кращій ситуації ніж у ті часи. В нас є свідома нація, підтримка західних партнерів та розуміння лідери розуміють, що слід робити заради перемоги.
@OstanniyCapitalist