Ліві часто співають казку, що Рейган і Тетчер просто повезло. І криза сама б закінчилась

Це каже про те, що люди роблять свої висновки і судження не опираючись на економіку і її методи.

Насправді представник кейнсіанства, відомий і сильний економіст Самуельсон, сам був в глухому куті і приречено казав - що механізми кейнсіанства зламалися. У нас буде і високе безробіття і висока інфляція. Раніше побутувала думка, що збільшення першого зменшує останнє, і навпаки. Так звана крива Філіпса, визнана помилковою.

Так от, Мілтон Фрідман, а далі неокласик Лукас молодший, закидували кейнсіанцям, що вони відкинули раціональне розуміння людини макроекономічних процесів. І загралися зі стимулами. Витрати держави були занадто високими, а люди розуміли, що часто в політиці держав мова йде не про реальне збільшення благ, а про додаткові витрати. Цінність праці падала, стимули не працювали. Додаткове вливання грошей в економіку перестало працювати.

Як раз Рейган і Тетчер розвертають економіку в реальні рамки. Збільшують ефективність підприємств шляхом і приватизації і зменшення дотацій.

Приймають ідею Фрідмана, що ми можем друкувати грошову масу відштовхуючи лише від реального розвитку економіки. Грубо кажучи, скільки ми насадили дерев, стільки і буде збільшення маси і трошки більше. Аби інфляція була 1-2% задля стимулу інвестицій і споживання.

Власне, спочатку не все було гладко що у Рейгана, що у Тетчер. Але як наслідок. Така трансформація макроекономічної політики породила 30 років благополуччя і стабільності. А Тоні Блер, лейборист - британські ліво-центристи, коли прийшов до влади визнав, що кращої моделі, яку встановила Тетчер, наразі не можна знайти і впровадити.

Тому лівій хай вивчають економіку і слухають лідерів своїх партій. А не вірять у те, що глибокі кризи викликані надмірними стимуляціями вирішуються самі пособі.