Наслідки існування державних зернових корпорацій:

"У 2012 році Експортно-імпортний банк Китаю видав ДПЗКУ кредит на 3 млрд доларів. За умовами кредиту, гроші мали бути витрачені для купівлі зерна, а зерно надалі мало бути проданим до Китаю, Китайській національній корпорації машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС). Угоду підписали терміном на 15 років, щороку українська сторона мала поставляти 5 млн тонн зерна. Наприкінці 2014 року ССЕС заявила, що ДПЗКУ порушила умови постачання. Зокрема, сторони узгодили 19 контрактів, якими українська сторона мала експортувати понад 1 млн тонн зернових за ціною 230 млн $.

Згодом ДПЗКУ звітувала про збитки у мільйони доларів, також стало відомо, що ДПЗКУ продовжила торгувати напряму з іншими країнами без посередництва КНР, як вимагали умови домовленості. При цьому, ДПЗКУ не платила преференційну маржу у розмірі 5 $. Врешті, у лютому 2014 року ССЕС подав позов до Лондонського арбітражного суду позов проти ДПЗКУ, вимагаючи покриття збитків у 3 млрд $. На цей час, замість умовлених 3 млрд $, українська сторона продала зерна на 153 млн $.

У 2015 році компанію було звинувачено у роботі з тіньовими схемами, які дозволяли розкрадати гроші.

2017 року між партнерами пройшли нові переговори, де сторони узгодили постачання щонайменше 300 тис. тонн зернових з України до КНР до кінця року. ДПЗКУ не домовилося із ССЕС щодо реструктуризації боргів, тому виплату боргів було покладено на державу. За прогнозами Міністерства фінансів України, у 2021 році найбільші виплати державних гарантій України очікувалося витратити на покриття боргів перед ССЕС. 2021 року їх оцінювали у 3,3 млрд, 2022 — 6,5 млрд, 2023 — 6,2 млрд грн"

https://uk.wikipedia.org/wiki/Державна_продовольчо-зернова_корпорація_України

@OstanniyCapitalist