З 1994 року по 2020 ЦРУ офіційно спонсували велику дослідницьку програму Political Instability Task Force.
Загалом, академічні висновки зроблені в рамках проекту детально так і не потрапили у серйозні політологічні журнали, однак сам по собі проєкт залишається існувати далі і є супер-цікавим з огляду на те що його замовляли і використовували розвідувальні мастодонти з ЦРУ у своїй практиці. Як саме - тут уже питання, але навіть часткові по багатьом елементам проекту дають доволі чітке відчуття.
Взагалі примітно те, що найбільш крихким режимом є не демократія чи авторитаризм у їх базових формах, а певний проміжний стан анократії - режиму одночасно без стійкої демократії і без стійких інституцій виконавчої влади. Автор терміну колись описав його як «не відсутність уряду, але відсутність панування / влади». Що доволі погано звучить як для нашого становища, адже вже не першу пʼятирічку Україна коливається саме поблизу такого стану. З одного боку - владні інститути, що не здійснюють усієї повноти влади (оскільки є сильна фракціоналізація, часта зміна політичних груп, і часто відвертий дурдом замість державної служби, про який я час від часу згадую), що насправді підвищує нестабільність. Водночас, фракціоналізація не носить найбільш небезпечного - етнічного характеру, однак і інші види її річ доволі руйнівна.
Що особливо цікаво: штурм Капітолію був всерйоз оцінений деякими дослідниками проекту як перехід США із стану класичної демократії до «анократії». Тобто політичний режим у нинішніх США за їх тлумаченням крихкий. Причиною тому - посилення фракціоналізації суспільств, яке в дослідженнях PITF займало особливе місце. І штати тут у крихкості знаходяться у близькому до України кластері. Втім, їхні основні випробування ще попереду і занепад гегемонії США стає не лише зовнішнім, а і внутрішнім шоком для їх політсистеми. Існуючий нині «дизайн» закладено значно більш стабільними і повільними часами, а вдосконалено і розширено у період беззаперечної переваги США на глобальній арені. Виконувати далі ці нормативи ослаблений американський організм не може, і як бачимо все частіше говориться про можливість / потребу появи великої третьої партії у США, адже дві нинішні демонструють втрату довіри виборців і постійно змушені змінювати тактику. Однак і тут вірогідність що третя партія радше посилить фракціоналізацію, ніж просто виступить «батутом» для суспільних настроїв доволі велика. І цю дилему еліти США для себе все ще не вирішили остаточно.
Дослідницька група PITF, що займалась прогнозуванням включала понад 50 змінних у своїй моделі — бідність, нерівність доходів, етнічне різноманіття, розмір країни етс. Але тільки два фактори мали виразний кінцевий вплив на реальність прогнозів: анократія та етнічний фракціоналізм. Одна з дослідниць що працювала в проекті PITF, Барбара Волтер у 2022 році опублікувала книгу «Як починаються Громадянські війни», де приділила одну з найважливіших ролей саме ролі соціальних мереж як фактору фракціоналізації. Причому особливо кидається в очі теза Волтер про те, що демократії загалом пощастило зʼявитись і зміцніти ще до появи соцмереж, яка і зумовила подальший відкат демократії та її точкові поразки.
У питанні «що робити» все упирається в механіки поширення інформації, але і тут є важка петля з якої дуже проблемно виходити. З одного боку, будь-яка влада залежить нині від соцмереж, з іншого - будь яка влада страждає від їх існування. Самі по собі ці механіки стають тріумфом для окремих політиків, але в підсумку ці політики не втримують популярності, навіть зберігаючи охоплення. Для цього часто не обовʼязково щось конкретне робити, але соцмережі як такі є своєрідним паноптикумом: від захвату до повної десакралізації проходить час щоразу все швидший. І це ще один великий висновок Волтер. По суті, соцмережі діють як механізм прискорення, а будь-яке прискорення є ентропією.