Культура ставлення до смертності прирікає на жадібність матеріалізм

Втім, з такою культурою ставлення до смертності, що існує нині у сучасному Світі, а особливо найбільш секулярній і споживацькій його версіях, ми просто приречені на тотальну жадібність, матеріалізм радикальний індивідуалізм і корупційність. Французький історик Філіп Арьєс у своїй книзі «Людина перед обличчям смерті» вказує на цю принципову різницю: на відміну від Середньовічної культури, у нинішній період поняття смерті буквально витіснене з життя сучасної людини. Його «видавили» у сферу медицини, закривши в медичні установи задачу «готувати до смерті» (тобто факт смертності «виводиться» з суспільства шляхом медикалізації, закриття в окремий простір), а найпоширеніша реакція на інформацію про смерть когось - виганяти думки на цю тему з голови, не надаючи їм великої рефлексії, яка є важливим аспектом переоцінки цінностей. Саме тому ми не можемо в повні зрозуміти химерну естетику Середньовіччя з його постійним dance macabre що повторюється в різних сюжетах: тоді смерть була значно більш цікавою і прийнятною темою, ніж зараз. Арьєс вказує на те, що смерть стала новим табу сучасного суспільства, замінюючи попереднє табу на тему сексу та тілесності, що і формує доволі дивну культуру сучасності (буквально сучасність продукує модель людини, що живе одним днем, навіть при усіх можливостях самовираження). Вкупі з дослідженням 2004 року це розуміння створює доволі серйозний скепсис до спроб приборкати людський потяг до матеріалізму, адже самі норми сучасного світу його продукують.

Ми не вічні. І це не лише вирок нам, а і точка опори у пошуку шляхів до переоцінки власних цінностей і способів наближення до більш цілісного та усвідомленого життя.

Донатьте на збір для 72 бригади. Бійці цього підрозділу працюють прямо зараз над тим, аби відстрочити і вашу смерть теж, аби ви мали більше часу глибше про неї задуматись.