Фрідріх Август фон Хайек: руйнівник соціалістичної утопії #декомунізація
23 березня 1992 року помер легендарний антисоціаліст, автор книги «Дорога до рабства», Нобелівський лауреат премії з економіки, Фрідріх Август фон Хайек. Своєю діяльністю ця людина довела непридатність соціалізму як такого.
Хайєк був провідною фігурою австрійської економічної школи; в галузі економічних досліджень його головні інтереси відносилися до теорії економічних циклів, грошей і капіталу.
У 1930-1940-х роках він вів полеміку з цих проблем з панівною тоді теорією Кейнса. На відміну від останнього, Хайек завжди був противником державного регулювання економіки й вважав ринок і конкуренцію найбільш досконалим механізмом координації господарської діяльності.
У роки війни Хайек опублікував роботу «Дорога до рабства» (1944), один з найзнаменитіших маніфестів 20 століття на захист вільного суспільства. Книга багаторазово перевидавалася і була перекладена багатьма мовами. У ній Хайек показує, як слідування колективістським, соціалістичним ідеям, прагнення планувати економічне та соціальне життя призводить до тоталітаризму. Сучасниками Хайєка були Сталін, Гітлер і Кейнс - три основоположники різних інтерпретацій ідей соціалізму. Відповідно, предметом критики стали ідеї марксизму, нацизму і кейнсіанства.
За допомогою фактів, теорії й логіки Хайек підводить нас до думки про неминучість тиранії та злиднів (двох основних складових рабства) при будь-яких спробах побудувати суспільство, відмінне від ліберального і капіталістичного.
Альтернативою колективістським і тоталітаристським тенденціям він вважав відновлення і розвиток програми лібералізму, який походить від ідей класичного лібералізму.
«Мета соціалізму полягає ні більше, ні менше як в тому, щоб повністю перебудувати наші традиційні норми моралі, права і мови, і на цій підставі викорінити колишній порядок і нібито жорстоке, нічим не виправдане положення, що заважає воцарінню розуму, самореалізації, істинної свободи й справедливості».
«Вимогу матеріальної рівності може виконати тільки уряд наділений тоталітарною владою»
«У суперечці між соціалізмом і ринковим порядком мова йде ні більше, ні менше як про виживання. Дотримання соціалістичної моралі призвело б до знищення більшої частини сучасного людства і зубожіння основної маси тих, хто б залишився».
«Для тих, хто спостерігав за еволюцією від соціалізму до фашизму з близької відстані, зв'язок цих двох доктрин виявлялася з усе більшою виразністю. І тільки в демократичних країнах більшість людей як і раніше вважають, що можна поєднати соціалізм і свободу. Я не сумніваюся, що наші соціалісти все ще сповідують ліберальні ідеали й готові будуть відмовитися від своїх поглядів, якщо побачать, що здійснення їх програми рівносильне втраті свободи. Але проблема поки усвідомлюється дуже поверхнево».
«Приватна власність є головною гарантією свободи, причому не тільки для тих, хто володіє цією власністю, а й для тих, хто нею не володіє».
«Економічний контроль невіддільний від контролю над усім життям людей, бо, контролюючи кошти, не можна не контролювати й цілі».
«Для успішної роботи тоталітарної машини одного примусу недостатньо. Потрібно щоб люди прийняли спільні цілі як свої власні».
«У суспільстві, що тяжіє до тоталітаризму, більше шансів на успіх мають люди без моральних підвалин і без совісті».
«Треба зрозуміти, що ми підкоряємося або безособовим законам ринку, або диктатурі якоїсь групи осіб; третьої можливості немає».
«Як неможливо бути альтруїстом шляхом обмеження інших, так само неможливо ним бути й за відсутності свободи вибору».