😈Що заважає приватним deftech виробникам працювати на повну і масштабуватись за кордон?

Україна володіє потужною виробничою базою, бойовою репутацією своїх рішень та потенційною оборонною спроможністю при повному завантаженні до $55 млрд на 2026 рік.

Обсяги державних закупівель значно відстають від цих можливостей. У 2025 ОПК був недозавантажений на 40%.

Тож є два шляхи. Або збільшення закупівель (але в держави не вистачає коштів, щоб достатньо фінансувати), або залучати кошти держав-партнерів. Оскільки міжнародні донори теж не можуть безкінечно збільшувати закупівлі, то єдиний і потенційний вихід - це експорт продукції військового призначення.

Якщо ще восени минулого року сама ідея експорту українського озброєння фактично сприймалася як неприйнятна, то у 2026 експортне вікно для оборонного сектору почало відкриватися.

20.04.2026 президент України затвердив своїм указом положення “Про Міжвідомчу комісію із питань військово-промислової політики і оборонних технологій” при РНБО. Відтоді вдалося запустити механізм експортного погодження та розглянути понад 200 заявок від виробників. Та погодження отримали профілі для тимчасового вивезення продукції на демонстрації чи виставки, по всім іншим фактично була відмова.

Український виробник змушений проходити багаторівневу процедуру погодження, а потім в разі негативного фідбеку навіть не розуміє, що потрібно змінити - всі рішення публічно закриті. Через велику кількість учасників (бо до складу комісії входять представники різних державних органів, відомств та силових структур) процес стає складним і непередбачуваним.

Після Комісії, де ухвалюється фінальне політичне рішення щодо можливості експорту, документи повертаються до Держекспортконтролю, який уже видає офіційне рішення. Якщо відмова, компанія не отримує чіткого пояснення причин і не розуміє, що саме потрібно виправити для повторної подачі - виробник залишається в інформаційному вакуумі.

Що з цим робити?
Головною проблемою і є самі рішення - системна та прозора модель експортного контролю з чітко визначеними правилами, строками й умовами. Старт експорту не означає негайного масового продажу готових систем озброєння - він стосуватиметься лише того, що не змогла законтрактувати Україна або держави-партнери в інтересах Сил оборони.

Система експорту продукції військового призначення повинна базуватися на прозорих процедурах і прогнозованих рішеннях. Виробник має розуміти вимоги, критерії оцінки, етапи погодження та механізми контролю, щоб самостійно оцінити власну готовність і підготуватися до виходу на міжнародні ринки.

Україна має запит від іноземців у продуктах, які довели кращі тактики їх застосування, формату від спільного виробництва й локалізації до технологічного партнерства та прямих інвестицій. У березні розпочались переговори із Катаром і Йорданією про спільну роботу для захисту від дронів і ракет.

У квітні американські військові вже застосували українську контрдронову технологію на базі в Саудівській Аравії - SkyMap, система із картами для виявлення загроз, яку запустили у 2022 українські інженери, тепер активно використовується для виявлення загроз іранських безпілотників.

Україна в світовому тренді оборонної співпраці виступає і як полігон інновацій і виробничий хаб. Для партнерів успіхи на полі бою стають найкращою вітриною - те, що тут працює сьогодні, завтра купуватимуть інші, і держава має сприяти цьому.
«Чорний ящик» механізму погодження має перетворитися відкриту регуляторну рамку. Тоді українські виробники зможуть системно масштабувати експорт і конкурувати на світовому ринку.

Докладніше у відео 🪖Український ОПК: $55 млрд потенціалу і держава - проблема галузі

Відео створено CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст відео є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.